Заняття для учнів старших класів
«Особистість у складних життєвих обставинах»
Мета: ознайомлення
учнів із поняттям «стрес», «фрустрація», природою їх виникнення та способами
подолання.
Завдання: ознайомити
учнів із поняттям «стрес», природою його виникнення, ознаками, видами стресу та
способами його подолання; формувати в учнів уміння адаптуватися до ситуації;
виховувати в учнів витривалість, дбайливе ставлення до свого здоров’я.
Обладнання: мультимедійний
проектор, аркуші паперу А4, олівці.
Хід заняття
1. Вправа-знайомство «Мій День народження».
Мета: створення
доброзичливої атмосфери, гарного настрою, налаштування на роботу.
Кожен з учасників розповідає, що він хоче отримати на
свій День народження.
2. Вправа «Мій настрій».
Мета: розвиток
рефлексії та вміння фіксувати свій емоційний стан.
Кожен з учасників оцінює свій настрій за 12-бальною
шкалою.
3. Інформаційне повідомлення «Поняття стресу, його
ознаки».
«Стрес —
це все, що веде організм до швидкого старіння або спричиняє хвороби».
Ганс Сельє
Мета: ознайомлення
учнів із поняттям стресу, його ознаками.
Слово стрес (від англ.— «натиск») прийшло в
англійську мову з давньофранцузької та спочатку вимовлялося як «дистрес».
Стрес — це сукупність захисних фізіологічних реакцій
організму, які виникають у відповідь на вплив різноманітних несприятливих
чинників (стресорів).
Чинники, які викликають стрес, називаються стресорами.
До ознак стресу відносять:
ü емоційну напруженість;
ü страх;
ü тривогу;
ü підвищення тиску;
ü пришвидшення серцебиття;
ü тремтіння тіла або його кінцівок;
ü неможливість висловитися;
ü м’язове напруження.
Ознаки стресового напруження (за Шеффером):
ü неможливість зосередитися;
ü часті помилки в роботі;
ü погіршення пам’яті;
ü занадто часте виникнення
відчуття втоми;
ü прискорення темпу мовлення;
ü думки кудись тікають;
ü головний
біль, біль у спині, в шлунку;
ü підвищена збудливість;
ü відсутність задоволення від
праці;
ü втрата почуття гумору;
ü різке збільшення кількості
викурених цигарок;
ü пристрасть до алкоголю;
ü постійне відчуття недоїдання або
зникнення апетиту.
Як ми реагуємо на стрес-фактори
Що це за травмуючі обставини, які виникають кожного дня?
Почнемо зі стресових ситуацій не лише тому, що вони постійно впливають на кожну
людину, а й тому, що саме вони, накопичуючись, спроквола готують майбутні
кризові переживання. Стрес є складовою частиною життя, у помірних дозах він
надає життю смак і аромат, як зазначав першовідкривач цього явища — канадський
вчений Г. Сельє (1982). Стрес є природним побічним продуктом будь-якої
діяльності, оскільки відбиває нагальну потребу людини в адаптації, пристосуванні
до мінливих умов життя. Це завжди напруга захисних сил, мобілізація внутрішніх
ресурсів організму, що виникає задля енергетичного забезпечення рішення нових
завдань.
Стрес є загальним адаптаційним синдромом і переживається
як емоційний стан, що виникає в умовах ризику, необхідності швидко і самостійно
приймати рішення, умить реагувати на загрози і сюрпризи. Крім специфічної
відповіді організму на кожний подразник (на холод — температурні рецептори, на
звуки — слухові), на всі подразники разом організм відповідає ще й неспецифічно
— стресовою реакцією.
4. Діагностична робота.
Мета: діагностика
рівня схильності до переживання стресового стану.
Тест
«Чи схильні ви до переживання стресу?»
Варіанти відповідей: «Так» і «Ні».
1. Чи запитуєте ви в себе (хоча б інколи), чи варто жити?
2.
Чи вважаєте ви, що ведете неправильний спосіб життя?
3.Чи почуваєтеся ви винним, коли нічого не робите вдома
— тільки відпочиваєте, спите й дивитеся телевізор?
4. Чи здається вам інколи майбутня зміна в житті
непереборною перешкодою?
5. Чи вважаєте ви себе песимістом?
6. Чи не здається вам, що ви втратили контроль над своїм
життям?
7. Чи відчуваєте ви сильне напруження у непередбачених
ситуаціях?
8. Чи відчуваєте ви напруження в конфліктних ситуаціях?
9. Чи виникає у вас відчуття безпорадності, якщо вам щось
не вдається?
10. Чи обстоюєте ви свої погляди?
11. Чи вважаєте ви причиною своєї невдачі інших людей або
обставини, які не залежать від вас?
12. Чи берете ви на себе відповідальність за успіхи і
поразки в своєму житті?
13. Ви віддаєте перевагу примиренню зі стресом?
14. Чи часто у вас виникає поганий настрій?
Чим більше позитивних відповідей, тим більша схильність
до стресу.
5. Інформаційне повідомлення «Види
стресу, фрустрація як сходинка на шляху до кризи».
Мета: інформування
учнів про види стресу та реакції організму на стрес.
Види стресу:
Умовно можна визначити стрес корисний і стрес
шкідливий. Корисний стрес називають евстресом. Евстрес—
це стрес, спричинений позитивними стресорами (весілля, народження дитини,
виграш у лотерею). Він активізує та мобілізує внутрішні резерви людини, додає
інтересу до життя, змушує діяти більш інтенсивно.
Шкідливий стрес має
назву дистресу і супроводжується негативними емоційними станами. Дистрес —
спричинений негативними стресорами (запізнення на важливий захід, конфлікт із
близькою людиною тощо). Це руйнівний процес, який дезорганізує поведінку
людини, активізує глибинні адаптаційні резерви організму. Такий тривалий стрес
може перерости в невроз або психоз.
Стрес має три послідовні стадії: стадію тривоги, стадію
опору та стадію виснаження, знемоги.
На першій стадії людина реагує на стресори появою головного болю,
лихоманки, втоми. Вона втрачає апетит, відчуває “загнаність”, ломоту у м’язах.
Якщо вчасно усвідомити причину нездужання, прослідкувати його витоки (такі як
зміна характеру їжі, недосипання, утрата особистої безпеки, почуття любові
тощо), переходу до другої стадії можна запобігти.
Друга стадія загального
адаптаційного синдрому принципово відрізняється від першої тим, що всі
хворобливі симптоми зникають, хоча дія стресора не закінчується. Ця стадія дуже
небезпечна саме тому, що людина вважає себе здоровою і втрачає можливість
самоконтролю ситуації, у той час коли загроза її стану не зменшується, а
зростає.
Третя стадія має
назву знемоги. Резерви адаптації на цій стадії вже цілком вичерпано, і
більшість симптомів, які з’являлися на першій стадії, виникають знов у
гострішій формі.
Фрустрація як сходинка на шляху до кризи
Фрустрацією називають
більш стійке, ніж при стресі, негативне переживання, яке виникає у відповідь на
перешкоду, затримку, бар’єр, що заважає досягненню мети. Далеко не кожна
перешкода викликає фрустраційну реакцію. Для переживання цього досить
неприємного стану тимчасової дезорганізації і свідомості, і діяльності
потрібно, щоб була дуже сильна мотивація. Людина повинна конче домагатися свого
бажання, не уявляти собі можливості відмови від нього. І, по-друге, бар’єр
повинен з’явитися раптово, цілком несподівано, коли мети вже майже досягнуто.
Як ми переживаємо стан фрустрації? Якщо стрес — це перш за все напруження, то
фрустрація дає про себе знати спочатку у формі занепокоєння, потім обурення,
роздратування, ворожості, запеклості, люті. На кого спрямовані ці агресивні
прояви? Деякі люди бачать причину невдачі у собі і починають себе активно
звинувачувати, карати. У інших агресія спрямована на оточення; вони можуть
кидати стільці, грюкати дверима, бити кулаком по столу чи починають шукати
винних серед близьких. Хто потрапив на очі, той і отримує звинувачення,
загрози, лайки. Інший варіант поведінки людини, що переживає фрустрацію, — це
стан апатії, коли зростає байдужість до всього, що зовсім недавно хвилювало.
Втрачається зацікавленість найулюбленішою діяльністю. Людина на деякий час стає
пасивною, млявою, загальмованою. Для деяких людей при переживанні фрустрації
найхарактернішими стають стереотипні дії, що постійно повторюються. Така
поведінка нагадує інстинктивні програми тварин, які відтворюються, незважаючи
на сприятливі або несприятливі зовнішні умови, суто автоматично. Коли ми
переживаємо фрустрацію, ми втрачаємо, як слушно зауважує Ф.Ю.Василюк, волю і
надію, і повернення до нормального психічного стану потребує від нас чималих
зусиль.
Саме фрустраційні ситуації сприяють тренуванню терпіння,
розвитку наполегливості, стриманості, цілеспрямованості. Поведінку фрустрованої
людини називають катастрофічною, тому що вона на певний час стає людиною без
цілі і поводиться так, що не полегшує, не розв’язує ситуацію, а, навпаки,
збільшує напругу й роздратування, рухаючись в один й той самий глухий кут. Які
перешкоди на шляху до бажаної мети провокують виникнення фрустрації? Бар’єрів
існує багато: і матеріальних, і фізичних, і біологічних, і соціально-психологічних.
Матеріальні бар’єри — це, наприклад, відсутність коштів
на квиток або стіни фортеці.
До біологічних бар’єрів можна віднести раптове
захворювання, яке змушує різко змінити плани.
Серед психологічних бар’єрів слід назвати страх,
невпевненість у собі, які найчастіше зупиняють людину у відповідальний момент.
Буває, людина усвідомлює, що вона боїться осуду, посмішок з боку оточуючих, і
подолати такий страх дуже важко. Не менш значущою є фрустрація потреби у
захисті, особистій безпеці. Дуже тяжко переживається й ситуація незадоволення
потреби у повазі, любові. Такі потреби особистості, як потреба у безпеці,
бажання, щоб тебе розуміли, підтримували, приймали, недарма вважаються
базовими, і їх незадоволення викликає тривалі і глибокі фрустраційні стани.
Можливі реакції організму на стрес:
Можливі реакції організму на стрес:
дезадаптація—
людина намагається пристосуватися до стресової ситуації, але їй це не вдається;
пасивність—
виникнення стану безпорадності, безнадії, депресії;
активний захист від стресу— зміна діяльності з метою досягнення душевної рівноваги
(спорт, музика, фізична праця);
активна
релаксація (розслаблення) —
підвищує природну адаптацію організму до стресової ситуації.
6. Психологічні рекомендації для зменшення
ймовірності виникнення стресів.
Ніхто не застрахований від нещасних випадків, різних
утрат, складних ситуацій. Але треба не обмежуватися переживаннями, не
концентруватися на них, не піддаватися депресії, а діяти, шукати вихід,
пробувати все нові та нові варіанти.
Щоб зменшити ймовірність виникнення стресів, необхідно:
Правильно харчуватися: більше їсти натуральних продуктів:
овочів, фруктів, зменшити споживання солі. Обов'язково снідати та впродовж дня
харчуватися рівномірно.
Бувати надворі, гуляти, сидіти в парку, бігати, займатись
аеробікою.
З’їсти морозиво — там є компонент, який
покращує настрій.
З’їсти банан: в ньому є сиротонін — гормон
щастя.
Постійні вправи на релаксацію знижують напруження в
стресових ситуаціях.
Необхідно слухати спокійну музику.
Робити те, що подобається. Хобі — те, що треба. Зцілення
не в тому, що ви робите, а як ви до цього ставитесь. Аби запобігти
розчаруванню, невдачам, не треба братися за непосильні завдання.
Не зловживати кавою.
Носити одяг бажано синього та зеленого кольорів: вони
заспокоюють.
Зі стресом можна впоратися, треба лише
мати бажання та трохи вільного часу лише для себе. Постійно концентруватися на
світлих сторонах життя та подіях: це збереже здоров'я і сприятиме успіху.
Справжнє фізичне та психічне здоров'я полягає не в тому, щоб відповідати
чиїмсь нормам та стандартам, а в тому, щоб прийти до згоди із самим собою.
7. Групова робота (способи боротьби зі стресом).
Мета: актуалізація
знань та суб’єктивного досвіду, розвиток творчого мислення.
Давайте по-експериментуємо в плані пошуку оптимальних
методів подолання стресів. Напишіть будь-які методи зняття стресів, якими ви
зазвичай користуєтесь у своєму житті (не менше 12):
1. Вилити
душу подрузі або другу.
2. Сприйняти
з гумором.
3. Порада
компетентної людини.
4. Поїсти.
5. Поспати.
6. Почитати
цікаву книгу.
7. Погуляти
в парку.
8. Потанцювати.
9. ...
10. ...
11. ...
12. ...
8. Вправа «Мій настрій».
Мета: розвиток
рефлексії та вміння фіксувати свій емоційний стан, зосередження на позитивних
емоціях.
Кожен з учасників оцінює свій настрій за 12-бальною
шкалою. Перевіряється, чи змінився настрій, чи ні.
9. Вправа-прощання «Компліменти».
Мета: узагальнення
позитивного настрою, формування вмінь робити компліменти іншим.
Учні отримують написані на папірцях приємні слова, які
можуть залишити собі або подарувати комусь:
1. Ти — весела людина.
2.
У тебе добрі очі.
3. У тебе дуже гарна усмішка.
4. З тобою дуже весело.
5. Ти добра і чуйна людина.
6. Ти сміливий.
7.
З тобою дуже цікаво.
8.
Ти сонечко.
10.
Ти найрозумніша.
11.
Ти душа компанії.
Комментариев нет:
Отправить комментарий